Гідроізоляція підвалу

Гідроізоляція старих підвалів в реставрації має першочергове значення. Поряд із практичним використанням підвальних площ як музейних сховищ, ресторанів або просто підсобних приміщень, проведення технічно виправданих заходів з гідроізоляції підвалу сприяє збереженню будівлі в цілому. 

Порушена гідроізоляція підвалу - це причина капілярного підняття рівня вологи, значних енергетичних витрат на опалення будівлі, біологічні ураження (мохи, грибки, цвіль) в приміщеннях і, як наслідок - виникнення негативного впливу на здоров'я людей. 

При плануванні заходів з гідроізоляції підвалу необхідне ретельне дослідження стану всієї кладки від фундаменту до цокольної частини. 

Фундамент: в ранніх будівлях для добудови фундаменту дуже часто застосовувалися великогабаритні кам'яні брили - бутовий камінь з дрібнозернистою структурою, перекладений вапняним розчином. Такий фундамент практично гарантував відсутність капілярного підсосу, оскільки незначний капілярний простір і пори не сприяють транспортуванню вологи. Рідше застосовувалися великопористі породи або глиняна цегла з гідроізоляційною прокладкою в основі фундаменту, приміром листовий свинець. Досить часто, при обстеженні старовинних фундаментів, спостерігається просідання і, як наслідок розтріскування кладки. У подібних випадках проводять механічне підсилення фундаменту (бетонні палі або бетонні заливки під фундамент) або зміцнення прилеглих грунтів полімерами (полеурітанові смоли). Порожнечі в фундаменті заповнюють полімерцементними складами для відновлення статичної міцності. 

Кладка: зазвичай цегляна, рідше з каменю, іноді їх можна сплутати. Підвальні стіни, найчастіше самі мають високу історичну цінність. Стародавня кладка виглядає дуже естетично, створюючи неперевершений образ в інтер'єрі приміщень. Природно, що в деяких випадках, господарі будівель або замовники наполягають на проведенні гідроізоляції підвалу, яка дозволяють залишити кладку в первозданному вигляді, без захисних і штукатурних шарів. Іноді, навпаки, потрібно з мінімальними витратами забезпечити в приміщенні оптимальні умови для певних цілей і завдань, де естетика відіграє другорядну роль. В будь-якому випадку, при дослідженні кладки необхідно виявити процентний вміст вологи і шкідливих солей, наявність біологічних уражень, також ослаблених і втрачених місць на цеглі (кладочному камені) і в шовних матеріалах. 

2) Виконання робіт по гідроізоляції підвалу: 

Найбільш простим і дешевим методом висушення кладки в підвальній частині є метод мікрохвильового електричного впливу на капілярну вологу. На жаль, даний метод не працює за наявності напірних грунтових вод, у тому числі і сезонних. На сьогоднішній день найбільш ефективними методами проведення гідроізорляціі підвалу є методи горизонтального відсічення вологи (забурювання отворів із закачуванням гідрофобного матеріалу) з подальшим нанесенням гідроізоляційних матеріалів на зовнішню або внутрішню поверхню зовнішньої стіни. 

Найкращим варіантом гідроізоляції підвалу вважається метод проведення горизонтального відсічення вологи практично на рівні підлоги підвального приміщення на зовнішніх і внутрішніх стінах підвалу та нанесення полімербітумного гідроізоляційного шару і захисного полотна з зовнішнього боку зовнішньої стіни по всьому периметру будівлі і підлозі підвалу. При цьому методі існує можливість зберегти, при необхідності, первозданний вигляд кладки для інтер'єру. Саму кладку можна відреставрувати методом реставрації фасадів, виключаючи операцію гідрофобізації. У числі недоліків даного методу можна вважати: необхідність відкопувати кладку до рівня підлоги підвалу по всьому периметру споруди (а це не завжди можливо), і та обставина, що найчастіше товщина стін біля основи перевищує два метри, що, у свою чергу, ускладнює висверлювання паралельних отворів для закачування гідрофобного матеріалу. Наприкінці робіт - облаштування дренажної системи. 

У разі, коли не можна проводити земляні роботи з зовнішньої сторони зовнішньої стіни, роблять внутрішню гідроізолояцію стін підвалу і підлоги полімерцементними матеріалами з попередніми заходами з боротьби з сольовими та біологічними відкладеннями, а горизонтальне відсічення вологи - за цоколь, вище рівня землі. Щоб уникнути утворення конденсату, гідроізоляцію стін обов'язково покривають шаром сануючої штукатурки товщиною не менше 2 см або системою спеціальних вологозбиральних будівельних плит. 

При будь-якому методі гідроізоляції підвалу в проекті робіт необхідно передбачити наявність примусової вентиляції гідроізолюючих приміщень.